Волосся Вероніки 

Ронделі

Книга ронделів Івана Гайворона "Волосся Вероніки"  дванадцята поетична збірка автора. Це філософсько-ліричні роздуми про Буття, земну красу і космічну гру жіночого та чоловічого начал, що насамперед є продовженням та існуванням людського роду... 


Дивлюсь на яблуко в твоїй руці

Із дерева Буття - то світ пізнання.

То всеохопна радість у коханні - 

Магічний біг в єдиним обручі.


Промінчик сонця на твоїй щоці

Мої вонисті висвітлив бажання.

Дивлюсь на яблуко в твоїй руці

Із дерева Буття - то світ пізнання.


Наш код єства - єднань святі ключі

То ще не ранок, тільки передрання.

В конверті дні і радість, і страждання

Втаємнено сховали сургучі.

Дивлюсь на яблуко в твоїй руці


Весна же скоро вкриє землю цвітом,

Дощем з Тавриди вмилася зима.

Моє ж кохання високосним літом

Тебе, мов плющ березу, обніма!


Пашить вогнисто нероздільний злиток

(Міцніш, надійніших нема!)

Весна вже скоро вкриє землю цвітом,

Дощем з Тавриди вмилася зима.


Вітри своє збирають сніжне мито,

Підморгують щось жартома.

З-під криги річка ще глухоніма

Ось-ось озветься хрипло й басовито.

Весна вже скоро вкриє землю цвітом.



Без тебе в мене гирі на ногах.

То вібір мій, мої важкі кайдани.

Я в ревнощах вогню - одвічний Каїн

Із словом всепрощення на вустах.


Твій голос матіолою пропах.

Мені б почуть із вуст твоїх: "коханий!"

Без тебе в мене гирі на ногах.

То вибір мій, мої важкі кайдани.


В гордині я, неначе падишах,

Твоїм щораз гнучким любуюсь станом.

Від пластики, від музики - я п'яний.

В мені кохання вигніздився птах.

Без тебе - в мене гирі на ногах.

Зійшли сніги і сонцем у душі

Кожна клітина дихає тобою,

Світанок спішно фарбою густою

Озвучив дня в півнеба вітражі.


А вітер гонить хвилі-боруші,

Шепочеться у стеблах сухостою.

Зійшли сніги і сонцем у душі

Кожна клітина дихає тобою.


Змітаюсь іній срібні комиші,

Задихало осоння кропивою.

Грім заспаний прогуркотів гарбою

Та й знов спочить приліг на контуші.

Зійшли сніги і сонцем у душі... 

Експресія шляхетних почуттів.

Міцні фортечні неприступні вежі.

Вселенський поклик, буря у мережі,

Коли твою побачу навіть тінь.


Як ти в моїм з'явилася в житті,

Що навіть Купідон не встиг простежить?

Еспресія шляхетних почуттів.

Міцні фортечні неприступні вежі.


Та струни забриніли. Дух злетів

В незміряно окрилений бентезі.

Мов смолоскип у полум'ї одежі

Клен за вікном чи я полум'янів.

Еспрессія шляхетних почуттів.