Людяність
Поезії
Додайте текст тут...
До нової книгт поезій Івана Гайворона увійшли твори написані за останні роки, в яких розмаїто змальовані набутки нашого сучасника. Характерні риси його творчості - багатопоновість художнього образу, психологічгна вмотивованість, щирість почуттів, людяність. Окрасою книги є інтимна лірика.
В поемі "Наутілус" автор талановито, з притаманною йому філософією демонструє незнищенність українського духу, безсмерття душі на длі вселенської планетарної світобудови і світосприймання.
Окрасою збірки "Людяність" є інтимна лірика - вірші "Тебе я голублю", "Забреду у Сільпо", "Запливи в мої очі" - вони свідчать про молодість, силу, впевненість і оптимізм Івана Гайворона:
ТЕБЕ Я ГОЛУБЛЮ
Ти, мабуть, не відаєш. Є в цім причина.
Тебе я голублю гріховно очима.
Тебе я кохаю, коханням не згублю,
Лише в своїх мріях та в снах заголублю!
Хотів би я в тебе увесь перелитись,
І хмелем п'янющим круг тебе обвитись.
Ти, знаю, не віриш, бо є в цім причина -
Тебе я голублю й цілую очима.
Лелеки вертають із вирію й гуси,
На цвіт виповзає зажерлива гусінь.
Я мружусь, не в силі на тебе дивитись,
Із вуст твоїх хочеться сонцю напитись.
І різьблені ноги, і перса, і профіль -
Штовхає в обійми тебе Мефістофель.
Не може твій янгол чомусь цього знати,
Хто ж буде твій світ над тобою тримати?
Ти щастя бажаєш, як Гретхен у Гете.
Пишу для нащадків із тебе портрета!
Краса твоя - святість світання, маданна,
Чому ж ти в цім світі така безборонна?!
ЗАБРЕДУ Я У СІЛЬПО
Забреду я у Сільпо,
ваготу скину з пліч,
Наберу алкоголю-отрути.
Буду мріять цілу ніч,
буду пити цілу ніч,
щоб любов твою, впившись, забути.
Пив всю ніч,
пив всю ніч,
пив всю ніч.
Так не може у світі цім бути?!
Прохмелів раннім вітром
з узбіч -
прояснилось: не зможу
забути!
Відпливає серпанку
алкогольний туман.
Краще, мабуть, придбати собаку,
чи почати писать
незвичайним роман
і трудами заповнювати вакуум.
Десь дирали січі,
десь співали півні.
Плавив місяць чоло над рікою.
І несла течія
ненароджені дні, -
чи без тебе несла,
чи з тобою?!
ЗАРУМ'ЯНИВСЯ КУЩ ГУСТИЙ КАЛИНИ
Зарум'янився кущ густий калини,
І згори збігає день за днем.
Тут найближче до першопричини -
Задля чого в світі ми живем?!