Лотос

Іван Гайворон 

Поезії

Для Івана Гайворона, автора п'ятнадцяти поетичних книг, любов є творчою мобілізуючою і всеперемагаючою. Автор порівнює цей небесний дар зі скропленим потом хлібом, рятуючи почуття любові від цілковитого спустошення і знищення. Виходячи з цього, поет пропонує читачам свою нову книку філософсько-інтимної лірики "Лотос", яка стала злетом, окрасою його поетичної творчості. 

НЕСПОДІВАНІ ВАРІАНТИ

ПРЕДЛЮДІЯ

У свесвіті утворених речей

Ми - вінценосні, ми - універсальні.

Із рук твоїх і до твоїх дверей

Вертає клич життя мене стобальний.

Разом із цим - ми крихітно малі - 

Пил часу на земній старій орбіті.

Лише злиттям двох тіл вогнем живі

І суття його полум'я зігріті.

І почуттів заряджений фантом

Ми замикаєм в збудженнім єднанні.

Та знов безжально в ритмах метроном

Запалює над обрієм світання.

Темп. Темперамент. Темперамент. Темп.

Взаємини. У них свох закони.

Я півсвідомо цих торкаюсь тем,

Про все це знають еротичні зони.

І внутрішній, і зовнішній наш світ

Тече у наших кровних половинах.

Єднання трощить всіх тубу граніт

Ще в генетичнім зародку Людина!

Ігристо, фантастично, щедеврально

У темну ніч чи при ясній зорі

Так таємничо і феноменально

Я розчиняюсь хвилями в тобі.

І ніби з дна морського повертаю,

Бо лотос твій щораз мене п'янить,

Та знову безвесельно заглибаю,

Зависши в небі сонячнім на мить.

Критерієм первісних двох начал,

З травневих мрій вогнем асоціацій

Цілую ніг й грудей твоїх овал

У всеохопнім спаласі вібрацій.

Ти теж тремтиш - розбуджена струна,

Твій голос стогне на губах гарячих.

І чується бездонна глибина

У ритмах, рухах пізнавальних грацій.

Я знов беру твій Богом даний плід,

Аби пізнать твою любов до денця,

І мій тобою виповнився світ,

Оргазмом струму проколовши серце.